ЗАПИСКИ ФОТООХОТНИКА

Христина Павлюк, м. Коломия

Мабуть більшість з нас, хто вивчав англійську мову в школі, мріяли потрапити до Великої Британії хоча б на день, щоб на власні очі побачити всі ті визначні місця, які ми так старанно штудіювали впродовж навчальних років. Це всесвітньо відомий Біг-Бен (англ. Big Ban – Великий Бен), який насправді називається баштою Єлизавети, Букінгемський палац, Вестмінстерське абатство, Лондонський Тауер, котрий розташований на Темзі, Трафальгарська площа та Собор Святого Павла. Можна ще довго перелічувати істинно величні місця та історично цінні споруди Лондона, але для цього мені знадобиться дуже багато часу. Отож почну з самого початку.

Будучи великим прихильником подорожей, свій вибір цього разу я зупинила на Її Величності Британії. Хотілось, власне, пожити «англійським життям», побачити, як то кажуть, кухню з середини. Отож в кінцевому результаті я вирішила їхати на курси вивчення англійської мови терміном на 15 місяців до Лондона. Візу отримала доволі швидко, що зайняло до трьох тижнів, і буквально через 2 дні я вже сиділа в літаку, який успішно приземлявся в аеропорті Лутон. Моя школа була розташована майже в самому серці міста з хорошим транспортним сполученням. Саме Лондон має одну з найкращих у світі систем громадського транспорту. Власне який є дуже дорогий та й Лондон наразі вважається одним з найдорожчих міст Європи. Вам в середньому потрібно буде заплатити за проїзний квиток на тиждень (англ. Travel Card або Oyster Card) біля 35 фунтів стерлінгів. В цю ціну входить користування автобусами (англ. Double decker – двоповерховий автобус), метро або «труба», як називають його англійці, (англ. Tube) і ДЛР (англ. Docklands light railway – менші та легші потяги). Якщо ви хочете винаймати кімнату, то в середньому вам прийдеться заплатити 350-400 ф. с. на місяць. Місто ділиться на 9 зон. Перша зона є центральна, а 9-та – найвіддаленіша. Відповідно і ціни на житло залежать від місця розташування. Мінімальна заробітна плата становить 6,19 ф. с. на годину.

Лондон буквально потопає в зелені. Я б сказала, що саме місто розташоване в парку. Лондонці просто обожнюють проводити час на природі, де можна поніжитись на сонці, зустрітись з друзями та влаштувати пікнік, побавитись з білками, котрі настільки звикли до людей, що практично вимагають від них їжу. Одне з найвідоміших місць відпочинку – це Гайд Парк (англ. Hyde Park) – великий королівський парк, котрий розташований в середмісті Лондона. В переважній більшості місцеві мешканці надають перевагу подорожам на вихідні. Оскільки перельоти з Лондона до інших країн завдяки дешевим європейським авіалініям (англ. Low-cost air companies) дають можливість практично за «копійки» пізнавати світ, лондонці залюбки користуються цією послугою і подорожують цілими сім’ями. Частина також виїжджає за місто, подалі від міської суєти, при цьому даючи більше простору для охочих відвідати Королівську столицю.

Великою атракцією (англ. Attraction – привабливість, приманка) для туристів та гостей міста є наявність безкоштовних музеїв. Один з найбільших є Британський музей (англ. British Museum), котрий налічує біля 7,5 мільйонів експонатів. Кажуть, щоб повністю обійти його знадобиться 6 днів. Лондонська Національна галерея (англ. The National Gallery) є однією з найшанованіших фахівцями художніх музеїв світу. Також вам слід відвідати музей Природознавства, музей Науки, музей Вікторії та Альберта (англ. the Victoria and Albert museum), що містить найбільше в світі зібрання декоративно-прикладного мистецтва та дизайну.

Варто також відчути і смак бродвейського життя. В Лондоні в районі Вест Енду (англ. West End) розташована велика кількість комерційних театрів, де вам запропонують переглянути найвідоміші мюзикли світу. Раджу купувати квитки заздалегідь або ходити на ранкові сеанси, що значно заощадить ваші кошти. Можна також купувати квитки по акціях, котрі час від часу пропонуються на сайтах театрів.

Не забудьте сходити на відому вулицю Пікаділлі (англ. Piccadilly), де посеред площі красується фонтан і відома скульптура Ероса по центру. Вся площа буквально «палає» від рекламних вогнів. Трафальгарська Площа (англ. Trafalgar Square) розташована в центрі міста та є популярною туристичною пам’яткою. В центрі розташована Колона Нельсона, яку охороняють чотири статуї левів. Позаду розташована Лондонська Національна галерея. Щороку тут встановлюється новорічна ялинка, яку привозять з Норвегії. Оксфорд Стріт (англ. Oxford Street), одна з головних вулиць, відома своєю безмежною кількістю магазинів, бутіків та торгових центрів. Тут ви знайдете речі на будь-який смак та гаманець. Якщо ви вже приїхали сюди вам слід також відвідати Бейкер-Стріт (англ. Baker Street), на якій розташований музей Шерлока Холмса.

Фінансовий район Лондона відомий своїми хмарочосами. Порівняно з житловими будинками, котрі мають від 2 до 5 поверхів, вони сягають більше 100 метрів. Один з них – Сент-Мері Екс 30 (англ. 30 St. Mary Axe) – значно відрізняється з поміж інших своїм нестандартним виглядом та має 40 поверхів і 140 метрів висоти. Як на мене, то він має форму своєрідного яйця-писанки (можливо тому, що я родом з писанкового міста – Коломиї), але англійці його називають «огірок». Також нещодавно було завершено будівництво найбільшого хмарочоса в Європі. Він має назву «Осколок» (англ. The Shard) – 310 метрів заввишки, за 20 ф. с. ви будете мати змогу милуватись панорамою міста з оглядових майданчиків. Також слід відмітити Лондонське Око (англ. London Eye) – колесо огляду, одне з найбільших у світі, має 135 метрів висоти (приблизно 45 поверхів), за 17 ф. с. ви отримаєте 30 хвилин незабутніх вражень.

Паби, кафе, бари, нічні клуби є дорогим задоволенням, особливо для студентів. Пиво в середньому коштує 4-5 ф. с. за келих 0,5 л. Відповідно спиртні напої значно вдарять по вашій кишені. Вхід в нічний клуб коливається в районі 20-30 ф. с. в залежності від закладу. З харчуванням значно легше. В Лондоні є купа фаст-фудів, буфетів (ви платите за вхід від 4 ф. с. і їсте до схочу). Що саме привабливе – є буфети різної національної кухні, вегетаріанські тощо. Ціни на їжу подекуди дешевші за українські. Що стосується одягу, то любителі шопінгу можуть себе відчути як в раю. Велика кількість розпродажів, котрі поєднуються з шаленим вибором та європейською якістю.

Вразила мене місцева поліція. Мабуть я просто не звикла до нормального та адекватного відношення правоохоронних органів до звичайних людей, що досить дивно звучить. У нас, мабуть, якийсь своєрідний страх перед міліціянтами, який просто існує напевне на підсвідомому рівні, тобто від них нічого хорошого не слід чекати. А випадок, який трапився з моїм товаришем просто перевернув моє сприйняття з ніг на голову. Одного разу його обікрали в кав’ярні, витягнули біля 200 ф. с. і він одрізу ж викликав поліцію, чого б я напевне не зробила. І в буквальному сенсі двоє офіцерів за 60 секунд вже стояли в дверях закладу, при чому секундний відлік вела дівчина по телефону з відділку, кожних 10 секунд вказуючи їхній маршрут пересування. Привітавшись і представившись, одягнувши білі рукавички (без них офіцер не має права вас торкатись!) ввічливо попросив людей з сусіднього столика відкрити сумки для огляду. Нажаль, вкрадене не знайшли, але мій друг каже, що ті гроші були варті побаченого «шоу».

Загалом я жодного разу не зіштовхнулась з хамством за весь час перебування в Англії. Хоча був один випадок, але, нажаль, ті люди виявились українцями. Я зробила вигляд, що нічого не зрозуміла. В такі моменти чітко усвідомлюєш той факт, що нам – Українцям, ще потрібно вдосконалюватись, самовиховуватись, розвиватись, щоб перед нами відкрились європейські кордони.

Лондон є мультинаціональним містом, де проживає понад 9 млн. людей. Тут можна зустріти поляків, індусів, пакистанців, італійців чи навіть бразилійців, а от самих англійців в місті майже непомітно. Мій викладач жартував, що нам доволі пощастить, якщо ми зустрінемо хоча б одного англійця в Лондоні, котрий і сам був іспанцем за національністю. Дуже помітно збільшилась кількість арабів, в них навіть в центральній частині міста є свій район, де всі вивіски та реклами виключно на арабській мові. Є також китайський район (англ. China Town). Східноєвропейські нації (росіяни, українці, поляки, литовці, естонці і т. д.) переважно живуть в східній частині Лондона. Що мене особливо вразило – це надзвичайно красива українська Греко-католицька церква – Лондонська єпархія Пресвятої Родини, в хорі якої мені пощастило співати. Знаходиться в самому серці міста біля станції метро Бонд Стріт (англ. Bond Street). Сама архітектура церкви значно відрізняється від архітектури інших будинків. Щодня там проводяться Богослужіння, де можна себе відчути, хоч і на деякий час, як вдома, почувши також рідну українську мову. В Англії проживає досить велика українська діаспора. Особливо після Другої Світової війни туди виїхала значна частина української інтелігенції та з часом «пустила коріння». Але спілкуючись навіть з молодим поколінням приємно те, що вони всі вільно володіють рідною мовою, підтримують традиції та пишаються своїм походженням. Вже більше 50-ти років в Лондоні існує «Український Клуб» – своєрідна частинка України в Англії, де завжди можна знайти співрозмовника, підтримку та допомогу практично в будь-який час. На свята там за звичай проводяться різні концерти.

Значна кількість українців приїздить сюди на заробітки. Чоловіки працюють переважно на будовах, а жінки – прибиральницями – клінерами (англ. Cleaner). Способів і шляхів для перетину кордону є маса. Багато хто одружується з європейцями (що коштує не малі гроші) для отримання європаспорта, котрий відповідно відкриває кордони до всіх європейських країн. Також використовують чужі документи, щоб легалізуватись. На що тільки наші люди не йдуть, щоб отримати можливість заробити якусь «копійчину» і прогодувати свою родину. Адже майже кожна сім’я на Західній Україні відчула на власній «шкурі» що таке праця за кордоном. І дуже боляче за наших людей, котрі просто змушені покидати власні домівки.

Можна до безкінечності розповідати про життя в Лондоні та за кордоном, але завжди слід пам’ятати – як би добре не жилось на чужині, вона ніколи не стане справжньою батьківщиною для нас. Скільки б ми там не заробляли грошей, вони ніколи не замінять нам запах рідних лісів, мальовничих Карпат, сонячного моря та рідних людей. Тож, як сказав наш славетний поет і письменник Т. Г. Шевченко – «і чужого навчайтесь, і свого не цурайтесь», а на все інше – воля Божа.

Отож подорожуйте і запрошуйте іноземців в гості, хай про нас знають у всьому світі. Хай знають те, що Україна є частиною Європи, а не «округом» Росії (про що я досить часто чула від іноземців). Пізнавайте світ і збагачуйтесь новими неперевершеними емоціями. Завдяки подорожам я здобула не аби-який досвід та неймовірних друзів з усіх куточків нашої планети, а це вже – справжній скарб!